Описание книги
30-ті роки ХІХ століття. Римом ходять у списках сонети, які чимала частина читачів вважає фольклором. Самолюбство автора – поета Джузеппе Джоакіно Беллі – не може не страждати від цього, але анонімність зачитаних до дірок листків з віршами захищає його, громадянина Папської держави, від охоронців політичних підвалин та моральності. Відмовившись від літературної італійської мови на користь римського діалекту, Беллі дає голос людині з натовпу, що відрізняється пильним оком і влучним словом. Для героїв римських сонетів немає заборонених тем, вони не лізуть за словом у кишеню, їхня мова відрізняє яскравість, соковитість, гострота, сприйняття ними життя ріднить їх з іншими гоголівськими персонажами, — недарма автор «Ревізора» першим з європейців побачив у Беллі великого поета.
FAQ