Описание книги
Єлизавета Александрова-Зоріна, відомий письменник та публіцист, фіналіст премій «НОС» та «Дебют». Народилася 1984 року, виросла за Полярним колом і добре знає російську провінцію. Автор кількох книг, які вийшли в «Ексмо» як авторська серія: «Маленька людина», «Бунтовщиця», «Зламана Лялька», «Людина без Особи» та ін. Її книги порівнюють із фільмами Звягінцева. Вони видавалися англійською, французькою, українською, естонською, хінді та арабською мовами. «Ліза – дивовижний письменник. У книжках вона створила свій оригінальний світ, що у традиціях російської літератури». — Бернар Вербер «Я ставлю Ваші романи на одну полицю з творами Пушкіна, Достоєвського та Булгакова». — Мартіна Ван Гауберген, славіст, Брюссель «Останній роман Олександрової-Зоріної — це яскрава та провокаційна розповідь про зустріч двох культур. Це глибоке занурення в самотність та невлаштованість емігрантського життя в одній із найзаможніших країн Європи. Картина цього життя включає бурхливі кримінальні сцени, які спостерігають головна героїня, яка заради свого коханого прагне стати своєю в місцевій мусульманській спільноті. І хоча тема імміграції та вибухи протестів у кольорових передмістях — одна з центральних у світовій літературі сьогодні, книга Олександрової-Зоріної, безумовно, буде важливим внеском у цю тему завдяки індивідуальній точці зору». — Христина Роткірх, шведська журналістка та перекладач «Тема маленької людини — це тренд сьогодення. Зараз писати про скривджених стало можна, і Єлизавета зробила це, помстилася за маленьку людину його ж руками». — Павло Басинський «Її жорстока і прекрасна проза, гостра і точна, нікого не залишить байдужим…» — Ex Libris «З образом «маленької людини» працювали Пушкін, Гоголь, Чехов, Сологуб, Горький. У західній літературі цю традицію продовжили Камю, Беккет та, звичайно ж, Кафка. Загалом потрапила Александрова-Зоріна в солідну компанію». — «Вільна преса» «Її прозу можна порівняти з прозою таких майстрів, як Мілорад Павіч та Орхан Памук. Закручений у психологічну спіраль сюжет, випростується з приголомшливою читача швидкістю та енергією». — «Літературна Росія» «Провокаційні та яскраві романи Єлизавети Олександрової-Зоріної — це дивовижна, чіпляюча та правдива проза. Так, іноді вона може бути досить жорстокою, але відірватися від її романів неможливо до останньої сторінки». — Fancy Journal «Олександрова-Зоріна любить гарно збудовані, закручені сюжети і ніколи в них не повторюється. Але головне, що її постійно цікавить людське «я», його глибина та складність». — Радіо «Культура» «Олександрова-Зоріна, начебто, пише про темне, похмуре, про те, що нам не дуже хочеться знати. Але вона щиро співпереживає своїм маленьким, сіреньким, нещасливим! І її співпереживання чарівним чином покращує те, що вона пише». — «Сноб» «Завжди з’являються обурювачі спокою з прозою, що має революційний заряд. Цього разу це Єлизавета Олександрова-Зоріна як відлуння того настрою, яке породило, наприклад, распутинську “Мати Івана, дочку Івана” та фільм Говорухіна “Ворошиловський стрілець”…» — «Дружба народів», Євген Єрмолін «Проза Єлизавети Олександрової-Зоріної відрізняється яскравою образністю, точністю слова, зрозумілим баченням основ сучасного існування. Автор легко поєднує теперішній час з історією, і так створює об’ємну картину соціуму, згубного та дегуманізованого. Образна публіцистика сьогодні в дефіциті, однак саме вона найбільше впливає на душу простої людини, яка втомлена не може стежити за пунктуальним аналітизмом інших, часто дуже прозорливих і глибоких статей. Сьогоднішній день вимагає гніву, і полемічні тексти Олександрової-Зоріної є його блискучим літературним зразком». — Критик В’ячеслав Люсий
FAQ