Описание книги
Представляємо зібрання творів, зміст яких склали твори, що стали класикою сучасної прози, а про форму подбала відома художниця Юлія Стоцька. Часи та звичаї у прозі Рубіної – пластичний матеріал, з якого автор ліпить химерні форми. У кожній вгадується рука одного й того ж майстра, але всі вони відрізняються рівно тією мірою, щоб закохатися в них окремо. У серію включені як ранні твори автора, так і останні за часом. Повноцінний таймлайн, вздовж якого простежуються еволюція письменницького стилю і розширення географії подій, що відбуваються у всесвіті Рубіною. На її карту нанесені громокипляча Москва та тихі провінційні вулички, екзальтований південь та меланхолійна середня смуга Росії, екзотика східних базарів та холодність готичної Європи. Вони виписані на сторінках цих книг так, що мимоволі опиняєшся учасником квесту, заданого Діною Іллівною. Неможливо не пройти його разом із її героями – людьми творчих професій: художниками, лялькарями, акторами та співаками. Авантюристами вищої проби, привабливими прохиндеями, харизматичними і часом такими небезпечними. «Коли Видавець вирішує опублікувати всі тексти Автора… своє професійне життя… Коли у атмосфері виникає урочисте словосполучення «збори творів»… — це або посмертні урочистості, або результат довгого творчого шляху. У будь-якому випадку, подібні фанфари делікатно натякають на завершення якогось процесу. Це й було моєю першою думкою, коли я отримала пропозицію від свого видавництва: імпульсивне бажання прикрити цей чортів меморіал, тим більше, що я тільки засіла за чергову книгу, а попереду у мене, як завжди: планів громадьє. Однак друга, а точніше, двадцять друга думка на цю тему змусила мене взяти паузу і подивитися на справу інакше. Все життя я живу поруч із художниками, і знаю, наскільки для них важливі масштабні виставки за підсумками якогось великого відрізку творчого шляху. Будь-який художник підтвердить, наскільки корисно і навіть необхідно побачити всі свої роботи, розгорнуті разом у велику експозицію; як багато це дає усвідомлення своєї роботи, свого місця у сучасному мистецтві, своєї позиції серед майстрів цеху. І насправді: і ризиковано, і привабливо, і напевно повчально побачити себе в довжелезному ряді дзеркал, в яких позначиться твоя особистість років з сімнадцяти до… власне, до сьогодні. А далі подивимося. Так чи інакше, складати томи цих зборів творів мені слід було за принципом хронологічним. І, значить, перший том неминуче треба було заповнити напівдитячим лушпинням, писаниною, нині для мене сміховинною. Тієї, давно скинутої в пам’яті шкіркою напівзабутого підлітка, що дня не прожив би, не описавши свої почуття та думки за минулу добу, бо писала я тоді, практично не зупиняючись. Мимоволі я взялася перечитувати свої наївні підліткові опуси…» Діна Рубіна.
FAQ