Описание книги
Передмова — це остання можливість автора дати читачеві деяку вступну інформацію, яка на думку автора повинна роз’яснити читачеві «для кого» або «навіщо» призначається весь наступний текст. І буде безглуздо позбавити мене і читача такої чудової можливості. Насамперед, автор не є професійним математиком, логіком, філософом чи розробником будь-яких ігор. Більше того, автор не може віднести себе до професійних гравців у тому сенсі, що ігри у житті автора приносили все, що завгодно, крім заробітку, і навіть, навпаки, були марнуванням часу. По-друге, автор чудово розуміє, що в даний час поняття «гра» (виключаючи фізичні або реальні ігри) у свідомості великої кількості населення нерозривно пов’язане з комп’ютерними технологіями та комп’ютерною графікою. Дійсно, навіть школярі молодших класів, маючи можливість і доступ до різних пристроїв і гаджетів, дуже добре розуміються на іграх «на картинках» і – «кноподавилках», і важко сприймають саму ідею зіграти в логічну/інтелектуальну/математичну гру за чітко прописаним. без використання комп’ютерного інтелекту. По-третє, саме уявлення матеріалу у формі тексту (навіть із картинками і схемами) виглядає нині дещо архаїчно і більше відбиває прихований тягу автора до повернення до свого безтурботного дитинства, коли книжки справді грали значної ролі у розвитку людини. Є безліч книг, які занурюють або іншим чином залучають тих, хто їх читає, в дивовижний світ математики, логіки, ігор і головоломок. Деякі з цих книг є знаковими та структуроутворюючими для цілих поколінь. Так, наприклад, для автора такою дивовижною книгою стала книга С. Боброва «Чарівний двір». Автор читав її з шести років і до сьомого класу і щоразу розумів щось нове і знаходив нові й нові нюанси. Останньою за часом прочитання, а чи не за значенням, стала книга Д.Р. Хофштадтера «Гедель, Ешер, Бах: ця нескінченна гірлянда». Чесно кажучи, після першого прочитання автор багато моментів не зрозумів, деякі пропустив, але все ще попереду? Як би автору не хотілося, але відтворити побудову та сюжет (так-так, у них є і сюжет) таких книг уже не вдасться. Тому автор відмовляється від єдиної і цілісної ідеї, яка має проходити крізь увесь текст червоною ниткою, а вибирає простіше завдання. Структура тексту побудована приблизно так: — йдеться про правила, і (можливо!) історії тієї чи іншої гри, головоломки, завдання або завдання; — наводиться приклад тієї чи іншої гри; — задаються ті чи інші питання, пов’язані з грою; — Даються можливі відповіді; — І, звичайно, присутні роздуми автора про ті чи інші аспекти гри. Тобто цей матеріал можна розглядати як: — своєрідну енциклопедію «маленьких» ігор, — збірник тематичних завдань, — опис суб’єктивних відчуттів автора, вироблені життєвими обставинами, що виникли під впливом різних очних чи заочних зустрічей автора з різними іграми, головоломками, загадками та завданнями. Цей текст може бути цікавим (або нецікавим), корисним (або некорисним) для широкого (або вузького) кола (або квадрата) читачів (або доглядачів), які цікавляться (або байдужими) способами або методами розвитку розуму.
FAQ