Описание книги
Свої головні твори Фрідріх Вільгельм Ніцше написав наприкінці XIX століття, проте все наступне століття висловлені в них ідеї та думки продовжували надихати і зміцнювати дух сотень тисяч людей у Європі. Ким був цей незвичайний чоловік? Філософом? Проте він залишив після себе стрункої філософської системи, у якій послідовно розглядалися глобальні питання пізнання чи фундаментальні основи устрою світу. Твори Ніцше нагадують яскраві літературні опуси, багато приправлені афористичними висловлюваннями. За освітою він був філологом, проте в історію увійшов саме як оригінальний мислитель, який міркував про найрізноманітніші категорії — про релігію та церкву, про горіння духу, про волю, про віру в себе та самовдосконалення людини. З дитинства Ніцше був щедро обдарований здібностями. Він народився 1844 року у сім’ї лютеранського німецького пастора, рано почав виявляти музичні здібності, вже у десятирічному віці став писати, а юності писав фортепіанні п’єси. Ніцше закінчив знамениту гімназію «Пфорта», зі стін якої вийшло чимало відомих вчених. У двадцять чотири роки Ніцше, будучи ще студентом, став професором університету в Базелі. Разом з тим, ще зі студентських часів від загальної маси його відрізняла певна відстороненість. Він не вписувався в відчайдушне студентське життя. Його вабило високе. Він цікавився філософськими та етичними проблемами. Невипадково його улюбленим композитором став Вагнер, із яким Ніцше потім потоваришував. Проте блискучі успіхи у навчанні супроводжували постійний головний біль, безсоння, проблеми зі шлунком. До тридцяти п’яти років його здоров’я похитнулося так сильно, що він був змушений покинути університет. До речі, афористичність його текстів — наслідок слабкості тіла. Ніцше просто не міг довго дивитись на білі аркуші паперу — голова починала розколюватись. Страждання тіла посилювало і стан розуму. Рано померлий батько Ніцше помер у психіатричній клініці. Його син, що став знаменитим, лікував опіатами і вероналом, що дошкуляли недуги, і закінчив своє життя у віці п’ятдесяти шести років точно так само. Проте чим гірше йому ставало, тим вище і сміливіше злітав його дух. Ніцше писав про брехню християнства, стверджуючи, що воскресіння Христа було просто галюцинацією. Він спростував стереотипи, що вкорінилися в свідомості людей, говорив, що людина в цьому житті повинна розраховувати тільки на свої сили, зживаючи свої страхи, недуги і помилки. «Надлюдина» у Ніцше не студент із сокирою, яка вирішила, що їй усе дозволено, і не солдатів вермахту з автоматом на боці, а творча особистість, що подолала страждання і внутрішні обмеження, яка, подібно до сонця, широко виливає навколо себе енергію творчості та творення. Розмірковуючи про високі категорії, Ніцше цілком самостійно прийшов до ідей, описаних у дзен-буддизмі вже понад два тисячоліття тому. У цьому і полягає секрет популярності Ніцше. Збірка одного з найоригінальніших німецьких мислителів — Фрідріха Вільгельма Ніцше — включає його знаковий твір, своєрідний сплав філософії, поезії та прози «Так казав Заратустра». Воно було вперше опубліковано 1883 р. і з того часу продовжує привертати увагу читачів висловленими в ньому ідеями про можливість існування надлюдини. Інші твори збірки: «Сутінки ідолів», «Антихрист», «Esse Homo» та «Весела наука» — також не менш цікаві. Наприкінці подано кілька віршованих творів письменника. Видання проілюстроване малюнками сучасної художниці Ольги Русакової.
FAQ